Приведены данные об океанологии и геологии морского дна, описаны свойства морской воды и особенности её движения в океане, процессы, происходящие на дне, в толще и на поверхности океанов и морей. Представлена классификация ресурсов океана и освещены особености технологий и устройств по использованию данных ресурсов человеком. Оценены масштабы загрязнения гидросферы Земли.

Изложены сведения об архитектурно-конструктивном типе существующих научно-исследовательских судов, приведены их тактико-технические характеристики. Рассмотрены основные этапы проектирования этого вида объектов океанотехники и концептуальные решения, учитывающие особенности комплектации научно-исследовательских судов в соответствии с условиями эксплуатации и перечнем решаемых задач. Представлены рассчеты, связанные с определением главных размерений и водоизмещений, динамическим позиционированием, оценкой мореходности научно-исследовательских судов.

Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 до 2006 рр. і були прооперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

Освещены вопросы, связанные с применением гибких конструкций в океанотехнике. Рассмотрены конструкция и основные свойства гибких линейных связей океанотехники - канатов и цепей. Приведены уравнения равновесия для пространственной, плоской и линейной статических задач, возникающих при расчете буксирного, якорного и других судовых устройств. Рассмотрены вывод формулы Эйлера и уравнения цепной линии, численный метод расчета гибких связей, расчет гибких связей в потоке жидкости, а также явления, связанные с распространением упругих деформаций в канатах. Мягкие оболочки кранцев, спасательных устройств рассмотрены в рамках основ теории мягких оболочек. Уделено внимание особенностям материалов мягких оболочек океанотехники.

Хвороба Кушинга є досить рідкісним захворюванням і в переважній більшості випадків спричиняється кортикотропною аденомою гіпофіза. Мета роботи - дослідження унікального випадку агресивного перебігу хвороби Кушинга, що спричинений інвазивною кортикотропіномою у пацієнта віком 63 років, з застосуванням методів: клініко-неврологічного обстеження, вимірювання рівнів АКТГ та кортизолу крові, рентгенографії черепу та МРТ голови. Висновки: особливість спостереження полягає в тому, що у пацієнта чоловічої статі похилого віку виявлено агресивну АКТГ-секретуючу аденому гіпофіза з блискавичним перебігом захворювання, що не є типовим для хвороби Кушинга.

Аденоми гіпофіза (АГ) - переважно доброякісні пухлини, що походять із залозистої тканини передньої частки гіпофізу. Інвазивність аденоми гіпофіза, яка включає своєрідний характер поширення та ступеня деструктивного росту пухлини за межі арахноїдальної капсули, не знаходить досі однозначної кореляції з іншими морфологічними критеріями та морфофункціональними характеристиками пухлини. Мета дослідження - вивчення морфологічної структури аденом гіпофізу та виявлення критеріїв інвазивності незалежно від розмірів пухлини та клінічної групи АГ для покращання ефективності їх морфологічної діагностики та персоніфікації лікування. Проаналізовано результати діагностики і лікування 41-го пацієнта з аденомами гіпофіза з клінічними ознаками інвазивного характеру росту, яких було прооперовано в клініці трансфеноїдальної нейрохірургії позамозкових пухлин ДУ "Інститут нейрохірургії НАМН України" у 2012 - 2014 рр. Пухлини проростали стінки кавернозних синусів, розповсюджувались супраселлярно чи в клиноподібну пазуху, іноді - у ділянку гіпоталамуса чи інфраселлярно у порожнину носа та пазуху основної кістки і екстракраніально. В 42 % спостережень виявлялись опосередковані ознаки "активності" пухлини і ядерний поліморфізм, ділянки "фетальної" будови, інвазію пухлини в оболонки головного мозку. В 41,5 % спостережень встановлено підвищення мітотичної та проліферативної активності в пухлині. Індекс мічення Ki-67 в 60 % випадків перевищує 4 %. Морфологічні критерії агресивності АГ та клініко-морфологічні співставлення для виявлення кореляцій потребують подальшого поглибленого вивчення, а виявлені і систематизовані структурні критерії сприятимуть індивідуалізації лікувальної тактики.

Сучасні публікації з приводу аденом гіпофіза демонструють важливу роль капсули аденоми гіпофіза в рості та інвазивності пухлини. Роботу побудовано на аналізі 562-х спостережень хворих з гормонально-неактивними аденомами гіпофіза (ГНАГ), яких було прооперовано в ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 2011 по 2015 рр. Операції проводились переважно транссфеноїдально мікрохірургічно, ендоскопічно або з ендоскопічною асистенцією. 4,6 % випадків оперовано за транскраніальних доступів. Контроль обсягу видалення мав комплексний характер та базувався на інтраопераційних даних і проведенні МРТ з контрастуванням в перші 5 - 7 діб після операції. Проведено розподіл аденом гіпофіза за ознакою радикальності видалення, яке може бути досягнуто. Група радикальної хірургії ГНАГ (n = 248), де повне видалення пухлини і капсули було можливим. Випадки, коли візуального видалення всіх елементів капсули не було досягнуто, віднесено до II групи ГНАГ (n = 181). Третя група (n = 133) пухлин включала в себе всі випадки ГНАГ, коли радикальне видалення було завідомо неможливим і не планувалось як таке. Прогностично найсприятливішим є радикальне видалення пухлини у пацієнта I групи, з повним візуальним контролем інтактної тканини гіпофіза. Висновки: використання розподілу ГНАГ за ознакою радикальності видалення надає змогу об'єктивно оцінювати можливості нейрохірургічного втручання.

Мета роботи - оцінити ранні клінічні вияви та можливості ранньої діагностики гормонально неактивної аденоми гіпофіза. Протягом 2012 - 2014 рр. в Інституті нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України за даними магнітно-резонасної томографії виявлено 236 пацієнтів з аденомами гіпофіза без специфічних клінічних виявів захворювання (зорових, ендокринних та неврологічних розладів). Результати. 154 (65,2 %) хворих прооперовано по онкологічним показам (наявність екстраселярного інвазивного росту пухлини або пухлинна прогресія, підтверджена обстеженнями в динаміці). 63 (26,7 %) хворих нині перебувають під спостереженням і не мають ознак прогресування захворювання чи росту пухлини протягом 6 - 26 міс. Висновки: гормонально неактивна аденома гіпофіза може не проходити певні стадії перебігу захворювання, що призводить до пізньої діагностики. Найпізніше діагностують аденоми гіпофіза з ретроселярним ретрохіазмальним поширенням при передньому положенні перехресту зорових нервів. Значна частина гормонально неактивних аденом гіпофіза - це інциденталоми, які не виявляють пухлинної прогресії, тому тактика спостереження є виправданою на етапі мікро- та ендоселярних новоутворень.

Мета роботи - визначити лікувальну тактику у хворих з назальною ліквореєю (НЛ), яка виникла на тлі консервативного лікування пролактиноми (ПРЛ) агоністами допаміну (АД). Протягом 2015 - 2016 рр. у клініці аденом гіпофіза Інституту нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України діагностовано 178 первинних ПРЛ. У 134 (75,3 %) пацієнтів проведено консервативне лікування під спостереженням клінічного ендокринолога та нейрохірурга. У 16 випадках первинно здійснено хірургічне лікування (при кистозних аденомах гіпофіза, у разі гіпофізарної апоплексії, при непереносності препаратів групи АД). Ще 28 (15,7 %) пацієнтам проведено операції через резистентність до терапії АД протягом перших 6 - 12 міс від установлення діагнозу. Частка макроаденом з інвазивним екстраселярним поширенням становила 78,4 % серед первинно нехірургічних випадків (n = 105). У 3 пацієнтів з великими інвазивними ПРЛ виникла спонтанна НЛ під час лікування АД. При уточненні анамнезу встановлено, що у однієї пацієнтки епізод НЛ, який тривав декілька днів, був первинним виявом захворювання і передував консервативному лікуванню. Посилення НЛ, що потребувало проведення нейрохірургічного втручання, виникло пізніше. Всім хворим проведено тривале (до 10 - 14 діб) зовнішнє люмбальне дренування, чого було достатньо в 2 випадках, і консервативне лікування було успішно продовжене. В одному випадку НЛ мала профузний характер та не реагувала на дренування. Ендоскопічно трансназально пухлину було видалено. Проведено пластику дефекту кісток основи черепа і твердої мозкової оболонки. Спонтанна НЛ можлива при кістково-деструктивному поширенні ПЛМ як у дебюті захворювання, так і при швидкому зменшенні розміру пухлини на тлі консервативної терапії АД. Хірургічне лікування таких випадків є складним через необхідність проведення пластики НЛ та реконструкції основи черепа лише після видалення пухлини. Висновки: частота виникнення НЛ на тлі консервативного лікування ПРЛ становить 2,2 %. При виявленні НЛ слід застосовувати тривале зовнішнє люмбальне дренування, не припиняючи базисну терапію АД, і лише у разі неефективності дренування проводити хірургічне лікування.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з метастатичним ураженням гіпофіза. Проаналізовано результати лікування 35 пацієнтів, прооперованих з приводу метастазів у гіпофіз у ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 2005 до 2015 рр. Діагноз "пітуїтарний метастаз" гістологічно підтверджено в усіх хворих. На момент звернення в установу у 23 хворих мала місце та чи та стадія ракової хвороби. Найчастішою первинною пухлиною був рак легень (34,3 %), молочних залоз (22,9 %), нирки (8,6 %), прямої кишки, простати, крові (всі по 5,7 %). У 27 (77,2 %) хворого операції виконано транссфеноїдальним доступом, у 8 (22,8 %) - транскраніальним. Видалення об'ємного утворення гіпофіза з різним ступенем радикальності виконано у 30 (85,8 %) пацієнтів, внутрішньомозкової пухлини та об'ємного утворення турецького сідла - у 3 (8,6 %). Діагностичну біопсію проведено у 2 (5,6 %) пацієнтів. Тотального видалення пітуїтарного метастазу досягнуто у 7 (20,0 %) хворих, субтотального - у 17 (48,6 %), часткового - у 9 (25,7 %). Кращі показники радикальності оперативного втручання мали місце у хворих з незначною кровоточивістю та щільністю метастатичного ураження, без поширення в кавернозний синус. Позитивна динаміка якості життя хворих після хірургічного лікування була пов'язана із регресом зорових порушень, локального больового синдрому, меншою мірою - з регресом окорухових порушень. Висновки: основними показаннями до оперативного втручання з приводу метастазу в гіпофіз є симптомний перебіг захворювання, необхідність верифікації гістологічного діагнозу за відсутності онкологічного анамнезу або первинного вогнища пухлини. Найближчі результати хірургічного лікування хворих із метастазами в гіпофіз свідчать про необхідність ретельного відбору пацієнтів та поліпшення стану хворих унаслідок усунення або зменшення неврологічної симптоматики.

Проведено аналіз особливостей зорових розладів у хворих на великі та гігантські аденоми гіпофіза (АГ). Гормонально-неактивні АГ і пролактиноми у старечому віці можуть досягати значних, іноді великих розмірів, що обумовлює складність хірургічного лікування та може призвести до сліпоти у 3,5 - 16 % хворих. Під спостереженням перебувало 54 хворих на великі та гігантські АГ, яким проведено клініко-неврологічне, офтальмологічне обстеження та комплекс нейровізуалізуючих досліджень. У клінічній картині захворювання переважають зорові розлади з розвитком асиметричного хіазмального синдрому, що характеризується тяжким і вкрай тяжким зниженням гостроти зору, абсолютними дефектами в темпоральних половинах поля зору, розвитком первинної низхідної атрофії зорових нервів.

Цель работы - изучить опыт и технические возможности оптимального применения эндоскопической техники на разных этапах транскраниального хирургического лечения пациентов с опухолями хиазмально-селлярной области (ХСО) и артериальными аневризмами (АА) переднего полукольца (ППК). Проанализированы результаты последовательной инициальной серии 59 пациентов с опухолями ХСО и 14 больных с АА ППК, которые были прооперированы транскраниально с применением на разных этапах вмешательства эндоскопической техники в ГУ "Институт нейрохирургии имени акад. А. П. Ромоданова НАМН Украины" в период с 2012 г. по август 2017 г. Использованы следующие методы: клинико-неврологический, лабораторный, катамнестический, инструментальные, нейровизуализационные (мультиспиральная компьютерная томография головного мозга (ГМ) в стандартном и ангиографическом режимах, магнитно-резонансная томография ГМ, магнитно-резонансная ангиография, церебральная ангиография), функциональные (ультразвуковая допплерография сосудов головы и шеи), морфологический, электроэнцефалография, статистические. Выбор хирургической тактики и доступа при опухолях ХСО проводили с учетом локализации и распространения опухолей ХСО относительно турецкого седла (анте, ретро, пара, эндоселлярная) и с использованием данных трехмерного виртуального и материального моделирования. По гистологическому типу распределение опухолей ХСО было следующим: менингиома бугорка и диафрагмы турецкого седла - 22 (37,2 %) случая, краниофарингиома - 15 (25,5 %), аденомы гипофиза - 14 (23,8 %), эпидермоидные и дермоидные кисты - 5 (8,5 %), глиомы зрительных путей - 3 (5,1 %). Применены краниотомические доступы: супраорбитальный - у 25 (42,4 %) пациентов, птериональный - у 18 (30,5 %), модифицированный орбитозигоматический - у 16 (27,1 %). В 48 (81,3 %) случаях выполнены первичные, в 11 (18,7 %) - повторные хирургические вмешательства (рецидивы и удлиненный рост аденомы гипофиза - 7 (63,6 %) случаев, краниофарингиома - 4 (36,4 %)). Микроскопическое удаление опухоли интраоперационно считали радикальным у 46 из 56 пациентов (82,1 %). Послеоперационная летальность составила 2,49 % (1 пациент). Развитие несахарного диабета имело место в 3 (5,1 %) наблюдениях, транзиторные функциональные нарушения, в том числе косметического характера, - в 38 (64,4 %). Выводы: эндоскопическую ассистенцию следует использовать на этапе инспекции опухоли, диссекции и контроля радикальности удаления в зависимости от размера костного окна, параметров хирургического доступа и качества микроскопической визуализации. Важное значение имеет применение эндоскопического контроля качества удаления опухоли, поскольку ее остатки могут находиться в недоступных для микроскопического осмотра "слепых" зонах. Использование эндоскопической техники на разных этапах клипирования АА ППК является вспомогательной методикой, которая улучшает интраоперационную визуализацию при выделении пораженного аневризмой артериального сегмента ППК, определении анатомического расположения начальных отделов перфорирующих артерий, пришеечных участков АА, проведении визуальной оценки положения клипсы/клипс на шее, теле аневризмы без дополнительной тракции в участках раны, недоступных для микроскопического осмотра.

Аденома гіпофіза - доброякісне новоутворення хіазмально-селярної області, розвивається з клітин передньої долі гіпофіза. Поширеність аденом гіпофіза складає 12 - 15 % всіх внутрішньочерепних пухлин. Окорухові порушення (ОРП) виникають у випадку розповсюдження пухлини в кавернозний синус і спостерігаються у 1,4 - 17 % хворих за класичного перебігу та у 45 - 57 % - у разі інсультоподібного. Мета роботи - вивчити особливості відновлення окорухових порушень у хворих на аденому гіпофіза в ранній післяопераційний період у разі застосування відновного лікування. Нейрохірургічні операції з подальшим комплексним відновним лікуванням ОРП проведено 72 хворим на аденому гіпофіза, які знаходились на лікуванні в Інституті нейрохірургії в період з 2014 по 2018 рр. В ранній післяопераційний період проведено комплекс відновного лікування хворим з ОРП та відмічено позитивну динаміку відновлення окорухових функцій у порівнянні з доопераційним станом. У першій групі відбулось відновлення ОРП у 8,3 % хворих, покращання - у 83,3 %, без динаміки - у 8,3 %. В другій групі спостерігалось відновлення ОРП у 45,8 %, покращання - у 37,5 %, без динаміки - у 16,7 % хворих. Висновки: застосування запропонованого комплексного відновного лікування з використанням медикаментозної терапії та фізіотерапевтичних методів в ранній післяопераційний період є ефективним та сприяє покращанню якості життя хворих.

Досліджено проблему удосконалення діагностики та комплексного лікування гормонально-неактивних аденом гіпофіза. Вперше на великому клінічному матеріалі доведено переважання гормонально-неактивних аденом гіпофіза в структурі всіх пухлин гіпофіза. На основі аналізу результатів комплексних клініко-ендокринологічних, нейровізуалізуючих та поглиблених нейропатоморфологічних досліджень поглиблено уявлення про патогенез, інвазивність та рецидивування гормонально-неактивних аденом гіпофіза. Доведено роль псевдокапсули в патогенезі гормонально-неактивних аденом гіпофіза і показано поліморфізм цих новоутворень на основі поглиблених імуногістохімічних досліджень. Вивчено та систематизовано особливості ендокринних порушень за гормонально-неактивних аденом гіпофіза, чим обгрунтовано принципи ранньої діагностики та мультидисциплінарного підходу. Науково обгрунтовано застосування хірургічного лікування гормонально-неактивних аденом гіпофіза на досимптомному та малосимптомному етапах захворювання. Систематизовано інвазивні варіанти гормонально-неактивних аденом гіпофіза та визначено особливості хірургічного лікування рецидивів захворювання. Доведено необхідність максимального первинного радикального екстракапсулярного видалення гормонально-неактивних аденом гіпофіза. Вперше в Україні проведено порівняльний аналіз результатів ендоскопічної та мікрохірургічної методик видалення аденом гіпофіза через ніс. Розроблено та впроваджено новий клініко-хірургічний підхід до виділення варіантів гормонально-неактивних аденом гіпофіза з урахуванням можливості успішного застосування при них радикального хірургічного лікування. Запропоновано механізми розширення можливостей хірургічного лікування та підвищення ефективності комплексного лікування гормонально-неактивних аденом гіпофіза.

Презентовано наукові здобутки, теоретичні та практичні знання з розвитку художнього металу та ковальства в Україні та світі. Представлено досвід кування нержавіючої сталі та поєднання її зі склом, каменем і деревом. Увагу приділено металевим процесійним хрестам і патерицям XIX - XX ст. Розглянуто технології художнього металу як фактор розвитку ювелірного мистецтва та дизайну в Україні. Висвітлено особливості скульптури в контексті сучасного культурного простору. Подано інформацію про "металеву" складову творчості київських митців А. Рибачук і В. Мельниченка. Розкрито питання використання композитної сталі та композитних технологій у сучасному мистецтві.

Індекс рубрикатора НБУВ: П65-3

Рубрики:

Свинарство

Шифр НБУВ: РА450849 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено комплексне історіографічне дослідження життя жіноцтва у роки Першої світової війни 1914 -1918 рр. Всебічно проаналізовано основні етапи, напрями й особливості вивчення теми. Введено до наукового обігу широке коло нових історіографічних джерел, які практично не підлягали науковому аналізу. Визначено основні історико-методологічні засади наукових досліджень проблеми. Відображено інтерпретацію в науковій літературі питання жіночого повсякдення, змін у професійній сфері, громадської і соціальної активності жіноцтва у містах і селах на українських територіях у складі Австро-Угорської та Російської імперій. Розкрито провідні тенденції вивчення громадської, благодійної, харитативної, медичної, милосердної діяльності як окремих жінок, так і цілих організацій. Проаналізовано наукову ситуацію навколо участі жінок у військових формуваннях Легіону Українських січових стрільців та армії Російської імперії. Окреслено на основі наявних праць недостатньо вивчені аспекти, визначено напрями майбутніх досліджень.

Узагальнено досягнення світової науки та результати власних досліджень авторів. Основну увагу приділено епідеміології, клінічним проявам, діагностиці та терапії Лайм-бореліозу. Наведено нові дані про засоби збору кліщів у довкіллі, зараженість їх бореліями та іншими збудниками, професійні ризики інфікування (лісівники), ураження різних органів і систем людського організму у випадку цієї інфекції, її поєднання з іншими хворобами, а також обізнаність населення з проблемою Лайм-бореліозу.

Цель работы - определить частоту выявления специфических антител против возбудителей клещевых и ряда других инфекционных болезней в сыворотке крови пациентов с лимфаденопатией. Под наблюдением находились 68 больных, которые получали амбулаторное и стационарное лечение в Тернопольской университетской больнице и Тернопольском областном клиническом кожно-венерологическом диспансере. В исследовании приняли участие 41 (60,3 %) женщина, 27 (39,7 %) мужчин в возрасте от 20 до 63 лет. Для лабораторного подтверждения Лайм-боррелиоза (ЛБ) использовали двухэтапную серологическую диагностику (ELISA, иммуноблот); гранулоцитарного анаплазмоза человека (ГАЧ) и других инфекционных болезней, которые могли быть причиной лимфаденопатии - реакцию непрямой иммунофлуоресценции, в том числе мультиплексную, с использованием технологии БИОЧИП. Специфические антитела IgM и/или IgG против комплекса B. burgdorferi s. l. обнаружены у 45,6 % из 68 больных. В дальнейшем сыворотку крови 33 пациентов с лимфаденопатией, обследованных на антитела против возбудителей ЛБ, исследовали на наличие специфических IgM и IgG против A. phagocytophilum. Положительные результаты поиска хотя бы одного класса антител только против A. phagocytophilum получены у 24,2 % обследованных, положительные или промежуточные результаты только против B. burgdorferi s. l. - у 12,1 % пациентов, одновременно против обоих возбудителей - у 60,6 %. Антитела против EBV-CA выявлены в сыворотке крови 46,9 % пациентов, Parainfluenza virus type 1 - у 40,6 %, HHV-6 - у 37,5 %, HSV-1 - у 34,4 %, EBV-EA і Toxoplasma gondii - у 31,3 %, Coxsackievirus type A9 и HIV-2 - у 6,3 %. Выводы: антитела против возбудителей ЛБ обнаружили у трети пациентов с лимфаденопатией, коинфекции ЛБ и гранулоцитарного анаплазмоза человека - у более половины обследованных. Кроме того, с различной частотой выявляли специфические антитела против 18 возбудителей других инфекционных болезней. Почти половина положительных результатов - антитела против вируса парагриппа первого типа и вируса Эпштейна-Барр.